Відгуки про книгу (можна додати свій)

З нетерпінням очікуватиму»

 

  З нетерпінням очікуватиму від Вас повідомлення про книжку, оскільки цікавлюсь військовою тематикою як син підполковника (вже запасу) і як випускник Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, який, щоправда, не побажав піти стопами батька і мирно студіює зараз міжнародні відносини.

 

Дякую за увагу.

 

 Олег

                        «З гумором!»

 

    Ваша книга мені сподобалася! З гумором! А Ви ще й рокер, до того ж :)
Ви продовжуєте кріпити український дух у Севастополі?
З повагою,

Олексій Гарань

 

 

                       “Як колишній миротворець, хотів би прочитати…»

 

Шановний пане Шудря,

 

Як колишній миротворець, хотів би прочитати Ваш 'I'll be back':) "без купюр". Підкажіть, будь ласка, де взяти.

 

Best regards,

 

Victor Kryshevich

Chief, Communications Unit

 

OSCE Secretariat Vienna

                   

                 “Це і є власне євроатлантична інтеграція» 

 

Здрастуйте, прочитав уривки із вашої нової книги "Албі Бек" та інтерв'ю з вами, дуже мене зацікавило це, чи можна якось придбати вашу книжку чи може прочитати її електроний варіант? Я живу в Одесі, я б і друзям дав почитати обов'язково, і у власному інтернет журналі би попіарив, бо це і є власне євроатлантична інтеграція у розумах:) Чекаю на вашу відповідь. З повагою, Андрій.

 

                     “Було приємно пережити ще раз почуття, народжені в глибокій юності»

 

Книга сподобалася. Є  теми, які ще можна розвивати. Було приємно пережити ще раз почуття, народжені в гилбокій юності. Дякую. Чекаємо нових спроб. Леся. Косівська школа №1.

                                      “Книгу прочитав на одному диханні»

Привіт земляче! Наші шляхи ніколи не перетиналися, хоча проходили в де-якій мірі паралельно.70-ті роки, "Гуцули", рок-музика, джинси з косівського базару-це ті моменти в житті, які постійно присутні десь там на рівні підсвідомості. Батьки- партійні працівники з двозначною оцінкою того часу. Львів- який зародив любов до старовини та нашої історії (я вчився в "політеху" і наші гуртожитки були біля вашої "політухи").І навіть друзі в Краснодарі (я там працював після закінчення інституту) з різними (переважно протилежними) поглядами на теперішні відносини України і Росії.Як ти напевно зрозумів, прочитав твою книгу (по рекомендації Павелка Роберта, ми з ним разом катаємося на лижах в Буковелі). Можливо тому, що  в ній ти дуже гармонійно переплів минуле з сучасним, міжнародну політику з колоритною Гуцульщиною , книгу прочитав на одному диханні. Легкий стиль з де-якими елементами іронії захоплюють. І навіть згадка про вуйка- Олега Мацьоцького , справжнього гуцула-патріота,який ще зі своєю донечкою прославить нашу Гуцульщину,напевно не випадкова.

        Якщо це твоя перша книга то продовжуй. До речі в нашій книгарні їх вже немає, можеш висилати.

        Але це все вступ. Я трохи цікавлюся політикою і хотілося би почути твою думку,людини яка побувала в Косово, чи визнання незалежності було необхідністю і чому міжнародна спільнота поступила таким чином ,враховуючи що це не єдина територія , яка прагне незалежності? Як там Крим в цьому питанні і чи дійсно НАТО в Криму це безнадійно? Будеш мати час - напиши.

        Будь здоров !

        Анатолій Черчук.

 

 

                                               « Вы сами там служили?»
очень интересно описано! вы сами там служили? или это просто художественный рассказ?
мой студент живет в Гали. и рассказывает что в Гали люди вообще без всяких документов ездят, ни прав, ни техпаспорта нет. полный бардак...

 

http://cyxymu.livejournal.com/

 

 “Повна відсутність пафосу й героїки, що так кидається в очі, коли читаєш його російських колег і опонентів”.

 

Дякую за анонс і посилання, а особливо за вказівку на книгарню "Сяйво" :) Книжку придбав, прочитав, сподобалось.

 

Довлатов колись казав, що кожен журналіст мріє написати роман. Альбій Шудря таки його написав і чесно вказав жанр - іронічний "журналістський роман". Мабуть в межах вказаного жанру й треба його розглядати.

 

Це не класичні військові мемуари, коли старанно перераховують прізвища однополчан, вказують номери частин, кількість гармат та мінометів і звіряються з архівними документами, де саме був полковник Брежнєв, коли маршал Жуков інспектував Новоросійськ у 1943, ні - це просто спогади моряка і журналіста, випускника Львівського військового журфаку, що потрапив служити на Тихоокеанський флот, потім опинився в Севастополі в непрості часи поділу Чорноморського флоту, далі - Косово, Абхазія в ролі міжнародного спостерігача тощо. Тобто побував у багатьох гарячих точках у вирішальні часи. Так вже "підфартило".

 

Від класичного роману твір Шудрі все ж відрязняється чи то журналістським, чи то моряцьким підходом. Заповнюючи вахтові журнали, моряки керуються правилом "Що спостерігаємо - те пишемо. А чого не спостерігаємо - того не пишемо". В гарних журналістів теж мало б так бути. Ось так просто. Лише викласти те, чому був свідком. Нон-фікшн. Але як по-різному можна це зробити. Авторові це вдалося зробити цікаво. Оповідач або, як сказали б деякі тут на форумі, наратор він гарний.  

 

Ще, як і всі військові, він любить колекціонувати придибашки й байки, що трапляються з колєгами чи й з самим автором. Деякі анекдотичні ситуації з побуту військових журналістів чи миротворців без реготу читати неможливо, але автор ними не зловживає.

 

На що ще звертаєш увагу? Повна відсутність пафосу й героїки, що так кидається в очі, коли читаєш його російських колег і опонентів, особливо з "міста російської слави". В Шудрі військовики просто виконують службові обов'язки, бо вони професіонали. Цього досить. А про патріотизм українських моряків автор розказує через такі побутові дрібниці, які варті усіх російських флотських міфів. Не буду казати, які саме, щоб не псувати насолоди від читання, тим, кому того захотілось.

 

Взагалі-то це ще й перша книга, написана українським військовим моряком взагалі. Вітаємо автора.

 

Товаришу каперанг, пиши ще :)  

Антон Сенченко