"Албі Бек"

Російська, як мова міжнаціонального матюкання

2009-10-12T05:27:47Z

yupiboy.livejournal.com/3248.html

Русо туристо за кордоном, або великий і могучий поблизу барної стійки

Історія...політика...національна пам"ять

2009-10-07T17:25:26Z

Москва докоряє Україні за “переписування історії”. Російські історики кажуть, що Москва теж змінює.

Царство? Благодать в "Штольне" какая была!

2009-06-14T10:25:06Z

Не знав і не чув раніше. Це й не дивно. В Києві не так давно. Але завдяки випадку
побачив і почув виступ в "Штольні". Я там дебютував з іншою групою в ролі сесійного
музиканта -клавішника (між іншим, вперше за останні 20 років знову потрапив на сцену, не знаючи ні репертуару, ні стилю колег. Але
то вже інша історія). Так от, "Царство Небесне" дуже сподобалось.
Чесно, зачепило!
Вони якось так вдало перемішали цю романтику териконів, степових просторів Сходу, тексти російські й українські і
таке ганебне явище, яке нам підсунув загниваючий Захід під назвою "рок-музика",
що байдужим залишатися неможливо.
Класні, голосисті і самобутні.
Вони грали так, що настінні малюнки кажанів з людськими головами в шахтарських касках, ніби й ожили.
Виявляється, виступали навіть не в повному складі. Про Стаханов я раніше чув тільки з розповідей свого однокашника ще у
військовому училищі.
Думаю, ви робите класний промоушен своєму місту.
Я й фото зробив на мобільний.

www.tsarstvonebesnoe.com/music.htm

Інтерв"ю з френдом по живому журналу і морю на "севастопольську тему"

2009-04-13T11:07:08Z

Антон Санченко: «В Севастополь я в основном попадал с "черного хода" - через Камышовую бухту, а она и тогда была сугубо штатской»

Писателя Антона Санченко за его недавно вышедшую в свет книгу «Баркаролы» полюбили сразу. Как писал один из литературных критиков, он помог понять «ментальность наших соотечественников из Одессы, Николаева, Херсона, Измаила, Рени, Севастополя, Керчи и других городов и городков, которые родились с моря, с моря жили всю свою историю и, к сожалению, из-за ментальной ограниченности псевдо-реформаторов 90-х годов крепко сели на мель».

Книга по жанру похожа на путевые заметки. В то же время, это не просто рассказы бывалого моряка, а по сути своей - интеллектуальная украинская проза. Да еще и с неким музыкальным уклоном. «Баркаролы» с итальянского означает «песни на воде». Но легкая грустинка, которая скрывается за этим названием, ничуть не помешала автору в полной мере использовать свое уникальное чувство тонкого, и в то же время, сокрушающего современного юмора.

Родился Антон Санченко в 1966 году в Херсоне. Там же окончил мореходное училище. Потом уже был филологический факультет Киевского национального университета имени Т.Г. Шевченко. Автор многих книг, каждая из которых по-своему уникальна. Впрочем, по-другому этот современный украинский литератор даже не воспринимается…

Флотской карьеры Антона Санченко, как высказался один из рецензентов, «хватило бы на троих: на моряка морского торгового флота, на моряка рыболовного флота, и на речника сухогрузов «река-море» речного флота».

- Антон, вы написали книгу, которая была восторженно воспринята украинскими любителями маринистики. Я читал эту книгу. Она действительно – особая. В ней бездна юмора, интересных личных наблюдений. Так мог написать только человек, который много лет бороздил моря на самых различных типах судов. Насколько знаю, вы бывали и в Севастополе. Как вы воспринимали этот тогда еще очень милитаризированный город? Ведь вам уже было с чем сравнивать…

- Ну, прошу учесть, что как тогдашний рыбак, в Севастополь я в основном попадал с "черного хода" - через Камышовую бухту, а она и тогда была сугубо штатской. Вообще-то севастопольские рыбаки в те времена пребывали в тени военных моряков. Такие конторы как "Атлантика", "Югрыбхолодфлот" (ну и СЭКБП сюда же, хотя и не мощная, но по-своему уникальная контора) в других портах были бы градообразующими, ведущими и прочая. Сравните с одесской "Антарктикой" или "Керчьрыбпромом". А в Севастополе о рыбаках вспоминали только на день рыбака и скромно ставили какой-нибудь траулер во флагах расцвечивания к Графской пристани.

Возможно в современном не лучшем состоянии рыбной отрасли вот эта приоритетность военного флота в "совковом" сознании нашего тогдашнего руководства сыграла злую шутку. Вспомните, с какими трудностями делили вновь образовавшиеся государства флот военный. И в это же время незаметно, без минуты эфирного времени в теленовостях, погибал в заграничных арестах наш флот рыболовецкий. Который, в отличие от военного, не убыточен, а прибылен. Но времени хотя бы "поговорить об этом" у них не нашлось. Мысли всецело были заняты военными делами.

А сравнивать Севастополь, наверное, можно бы с итальянским Бриндизи и турецким Измиром - также военно-морскими базами своих флотов. Приходилось бывать и там, и там. И бросалось в глаза, что "военность" над этими портами все-таки не довлеет. Бриндизи - мощный паромный терминал на Грецию. Измир - огромный торговый и туристический порт. Военные корабли в них, скажем так, создают колорит, не более.

И вот после всех этих пацифистских речей, тем не менее, - вид на Инкерманский створ, теряющийся в дымке - одно из самых навязчивых моих воспоминаний.

- В своей книге вы начинаете со своих рейсов на «панамаксах». Они сейчас заходят и в Севастополь, между прочим, для ремонта. В чем особенности работы моряка на этих судах? А на других?

- Начальнику радиостанции как-то эти особенности не заметны. После, скажем, радиорубки СРТМа, которая уже нашпигована всей возможной радиоаппаратурой, разницы уже не замечаешь. Ну, радиорубка и каюта просторнее, на «панамаксе» даже - излишне просторная, вплоть до определенной неуютности, но "джентльменский набор" аппаратуры тот же. И менялся он в зависимости не от класса судна, а от годов постройки. Все время что-то новенькое появлялось. На «панамаксе» я впервые стал пользоваться спутниковой связью через ИНМАРСАТ. А потом появилось настолько новенькое, что радист вообще стал не нужен. Так что не всякий технический прогресс одинаково полезен. По крайней мере, не всем одинаково полезен.

- Полная юмора и в то же время драматическая история «мандаринового пути» в Грузию потянула бы даже на отдельную книгу. Вы встречаетесь с другими моряками судна после тех событий?

- Она и выходила отдельной книгой в журнале "Роман-газета". Вообще-то никакой особой драматичности я сам не замечаю, рейс намеренно взят самый «буденный», разве что предновогодний. Хотя были и выдающиеся из ряда вон рейсы. Например, в течении одного из них в начале 90-х власть в Грузии менялась дважды со всеми вытекающими последствиями для судна, выгружающего в это время груз сахара в Поти. Но почему-то не хотелось писать о таких вот "приключениях". Обстоятельства взяты самые что ни на есть обычные, уже конца 90-х, когда мирная жизнь в Грузии потихоньку стала налаживаться. И если даже эти "рабочие моменты" кажутся читателям драматичными, то такова жизнь моряка, ничего тут уже не поделать.

Приходится ли встречаться с прообразами персонажей повести? Да, конечно. Правда сложно подгадать эти встречи, потому что все продолжают ходить в моря и графики у нас не всегда совпадают. Один из, скажем так, эпизодических, но любимых, персонажей книги, тот, про которого сказано, что "возраст у него уже старпомский", в этом году пошел в свой первый капитанский рейс. Всяческих ему успехов на мостике.

- В книге «Баркаролы» можно уловить недвусмысленный намек на то, что военные моряки уступают по опыту морякам гражданских судов. Так чему же военные могут поучиться у гражданских моряков?

- Сошлюсь на слова, одинаково почитаемого и гражданскими, и военными моряками Александра Маринеско. "Всякий раз, когда военный моряк отходит от причала, государству прямой убыток, а когда гражданский - прямая прибыль. Так кто чаще выходит в море?"

Вообще-то все эти обидные намеки - это внутривидовые разборки. Стоит на горизонте появиться какому-нибудь космонавту или железнодорожнику, моряки о них тут же забывают.

А учиться, наверное, ничему не стоит, каждому свое. Разве что кому-то переквалифицироваться придется, как тому же Маринеско или Виктору Конецкому. Но ничего, и тут добрые люди подскажут. Вот чем любые моряки точно отличаются от представителей береговых профессий, они свои знания в секрете не держат и не патентуют. Охотно делятся, потому как самому спокойнее потом спится в каюте после вахты.

- Многие экономисты прочат Севастополю большое будущее. В том смысле, что здесь очень удобные бухты, хорошие глубины, много причалов – для развития коммерческого судоходства это хорошо. А что думает по этому поводу писатель-маринист?

- "Писатель маринист" склонен доверять специалистам. Как говорят украинцы "на мій хлопський розум", т.е. даже литератору понятно, что Севастополь - единственный украинский незамерзающий порт, потому что даже Одесский залив в некоторые зимы замерзает. Это создает определенные преимущества.

Про глубоководность Вы сами ненавязчиво намекнули в вопросе о «панамаксах».

По части привлекательности для туристов с Ялтой вам, конечно, трудно будет конкурировать, но попробовать, наверное, стоит.

- Что вы пишете сейчас? Порадуете ли чем-нибудь новеньким на морскую тематику?

- Суеверен. Попытаюсь.

Звідси
new-sebastopol.com/live/p_1_at995_id3847/

Голлівуд - все влітку гуд...

2009-04-09T09:18:48Z

   Прогулянка вздовж пляжу Омега у Севастополі. Пружний вітер. Безкінечні бари, які чекають літа. І тут отаке...Голлівуд.
Такий собі бар на короткий курортний сезон. Поряд бар "Баден", неподалік "Сальвадор Далі", далі "Греція" і т.п.

     А чому не бар "Легендарний Севастополь" або ж трактир "Славний Чорноморський флот"? Чому не "Защитник южних рубежей"? А ще під чарку гарна назва "Союз России, Украины и Беларуси "! Була б гарна назва також "Россия встает с колен".

    Голллівуд! Зі своїм Оскаром, нехай облупленим, але - "золотим". Нехай з пластиковими стінами і поки що без посудомийок, але крутий, бляха муха!
      А ще можна уявити собі, що занедбаний бар - символ кризи. Бо сутужно з бабками в Голлівуді. .І в Москві вже не так, звідки їхав турист до Севастополя. І в Києві не ті часи, що раніше.
      А ще можна проілюструвати такою картинкою дискусію про кінострічку "Тарас Бульба". Багато галасу й даремно.
      А ще можна сказати, що ось це прояв пострадняського менталітету. Ми ніби й туди хочемо, й назад тягне. Не життя, а кіно...

Проїхались під українськими прапорами у Севастополі

2009-04-05T12:28:47Z

Сьогодні свято, не таке вже й бучне, не загальнодержавне, але… 17 років тому Президент Кравчук підписав указ про створення Військово-Морських Сил України. Цю подію в Севастополі відзначили автопробігом під прапорами. Було 25 машин і один мотоцикліст.

На площі адмірала Нахімова, улюбленому місці для парників російської ідеї, маршрут учасників проукраїнської акції перетнувся з маршрутом акції проросійської. Українці вітали опонентів вигуками «Слава Україні!». Опоненти не відповідали. Були спантеличені. Російський патріотизм не звик до альтернативи.

Все пройшло спокійно. Були мітинги,промови. В акції брали участь два відставних адмірали. Перший командувач ВМС України Борис Кожин. І колишній начальник штабу Чорноморського тоді ще неподіленого флоту Микола Клітний.

Отже, зі святом. Не люблю пропаганду, яка завжди любить пометляти прапорами. Але місцеві «зомбіки» з російськими триколорами катаються на автівках вже рік. Тому все правильно. Тому так має бути, якщо «інформаційна війна» ще лоскоче нерви російським медійним генералам.

І ще. Привіт Володимиру Литвину, який в Москві заявив, що український флот на сто відсотків зношений. І тому, мовляв, треба залишити у Севастополі російський Чорноморський флот.

Пане Литвин, російський флот зношений так само, як і український! В одні часи все будувалось. Якщо хочете, нехай буде на сто відсотків. Але дорогі вам росіяни на це образяться. Так що все ж не сто…

Свій флот мають і розвивають Болгарія і Румунія. Туреччина має гарний флот. Грузія, будьте певні, знову після війни відбудує флот. А ми найматимемо морське охоронне агентство?

Ні. Краще зекономте на охороні дач, пільгах, рекламних виступах в період виборів.

Маю честь

Капітан 1 рангу запасу

Украинские военные моряки откажутся от «аэродромов»

2009-04-02T07:11:48Z

Военно-Морские Силы Украины получат новую униформу. Во всяком случае, на это очень явно намекнул командующий ВМС ВС Украины вице-адмирал Игорь Тенюх в неформальном разговоре с журналистами. По словам адмирала, изменения к привычному виду морской военной формы предварительно одобрены министром обороны Юрием Ехануровым.

В подтверждение своих слов вице-адмирал Игорь Тенюх продемонстрировал свою новую фуражку. «Как видите, она не такая широкая», - сказал командующий.

Размеры военных фуражек всегда были показателем советского консерватизма военного руководства. В России в свое время генералы и адмиралы настолько увлеклись увеличением размеров своего форменного головного убора, что фуражки превратились в излюбленный элемент западных карикатуристов. Еще известно, что российское руководство очень озаботилось такой интерпретацией имиджа возрождающейся мощной России и приструнило генералов и адмиралов.

На «аэродромы» теперь не будут похожи и фуражки украинских военных. Военные моряки, как уже повелось, здесь решили выступить законодателями моды.

Помнится, командующий ВМС Украины в 1996-2003 годах адмирал Михаил Ежель первым пошил летнюю форму нового образца. Выглядела она на фоне советских рубашек кремового цвета подозрительно элегантно и представители компартии в Севастополе сразу окрестили новую форму «натовской». Как известно, общепринятой «натовской» формы в странах Североатлантического Альянса не существует. Но именно «натовский» вид стал главным аргументом хранителей советских традиций в борьбе с попытками переодеть в такую форму юных часовых «Поста номер один» в Севастополе. Подобную летнюю форму стали вскоре шить и милиционеры. Интерес к новинке противников всяческих западных веяний угас.

Какой будет новая украинская военно-морская форма, пока неизвестно. Возможно, исчезнут погоны на тужурках, если на рукавах уже есть соответствующие нашивки званий. Хотя, как всегда, решающим фактором тут станет вкус руководства.

Есть и еще одна проблема. Так уже повелось, что все дизайнерские изыски в военном ведомстве военнослужащим часто приходится реализовывать за счет своей получки. Вряд ли в этом смысле идея перехода на новую форму воодушевит тех, кто пониже рангом. Ведь все-таки кризис. И когда растет в цене «бакс», приближение к западным стандартам военной моды за счет кровно заработанных гривен не всем может показаться вполне актуальным.

Аркадий Волондин, «Новый Севастополь»

albiback @ 2009-03-26T10:15:00

2009-03-26T07:24:34Z

В порт Севастополя прибыл с дружеским визитом фрегат ВМС США «Клакринг». Согласно программе пребывания, американские военные моряки нанесли протокольный визит руководству СГГА. Встретившийся с командованием похода и корабля первый заместитель главы исполнительной власти города Владимир Казарин подчеркнул, что «в Севастополе программа приема иностранных кораблей носит регулярный характер», и заверил гостей в том, что «севастопольцы в своем большинстве считают обмен визитами военных кораблей правильной программой» - "Новый Севастополь"

http://new-sebastopol.com/comment/p_1_at923_id3567/

Ось і все, I am free

2009-03-17T22:40:24Z

Все, я вже цивільний. Звільнився.Капітан 1 рангу запасу. Мені майже 44 роки. Моя вислуга 32 роки. Виходить, що я служив з 12 років.
Що буду робити? Журналістика, думаю. Можливо допишу другу книжку. Хочеться закритися і писати рок-альбом з друзями. Але пальці вже не так прудко бігають по клавіатурі.
Що я відчуваю? Не знаю навіть що сказати. Дивуюся. Як я міг провести стільки часу на тій службі?

рецепт осуществения "мечты" от газпрома

2009-02-24T10:35:08Z

Реклама.
На кухне сидит синяк, бухает и предается размышлениям вслух.
Как же мне все это надоело. Как же все опротивело! Одна мечта - поскорее
сдохнуть!
Открывает газ на плите.
Теряет сознание и отрубается.
Голос за кадром: «Газпром. Мечты сбываются!»

http://forum.newyork.ru/showthread.php?t=1026&page=26

В министры – Баскова, всем форму – от Юдашкина!

2009-02-21T10:28:38Z

На Черноморском флоте втихаря слушают песню, критикующую российскую военную реформу На мобильных телефонах военнослужащих Черноморского флота Российской Федерации появилась новая мелодия. Популярность, как сказал один из офицеров, просто бешенная. Потому что это песня о реформировании армии. «Да что ж это такое? Сколько можно сокращать?» - начинает неизвестный исполнитель и посвящает проблемам оптимизации почти девять минут музыкального «доклада» о нерешенных проблемах с жильем, перехода на новые образцы вооружения, замены кадровых военных гражданскими специалистами. Звучат и несколько неординарные предложения. Например, назначить новым министром певца Баскова или юмориста Петросяна. Песня, скажем прямо, явно не шедевр с точки зрения чистого искусства. Песня, будем откровенны, кабачная. Но по смыслу она оказалась очень даже своевременной. Ведь на Черноморском флоте РФ совсем недавно побывал министр обороны России Анатолий Сердюков. Ничего хорошего служивым глава их ведомства не пообещал, а скорее наоборот, очень огорчил неотвратимостью перемен. Будут сокращать, уплотнять, оптимизировать. Потому как реформа военная носит глобальный характер. По неофициальным данным, после увольнения в запас в Севастополе остается около 60 процентов бывших мичманов и офицеров российского флота. Связано это с тем, что на ЧФ служит много севастопольцев. У кого родители, у кого жена, у кого и те и эти с местной пропиской. Так что реформирование приводит в уныние не только военных. И еще в этой песенке немало внимания немало внимания уделено показушным преобразованиям. Когда меняют какие-то названия или придумывают новые структуры и много говорят о реформировании. «Конечно, очень грустно В карманах так же пусто Квартиры нет, зато нам Юдашкин форму шьет И будем мы красиво Ходить по всей России Покруче всяких франтов На Рублевке кто живет…» Такая вот мелодия сейчас звучит на мобильных телефонах российских военных моряков. Автор предпочел остаться неизвестным. Предусмотрительный. Ведь в этой песенке есть кое-что и о эфэсбэшниках, чьи шаги уже слышатся «за дверью»… </lj-embed>

THE KODORI WAY ДОРОГА В КОДОРІ ДОРОГА В КОДОРИ

2009-01-20T18:49:45Z

Порився в своїх відеоархівах. Натрапив на кліпик про наше оонівське патрулювання в Кодорській ущелині. ( абхазька сторона). В книзі про це також є, там де я віддаю належне своєму другу чеху Бобу.
Може бути цікаво тим, хто слідкував за розвитком подій в Грузії минулого року. Музика групи DOORS - про тих, хто Мчить Крізь Грозу. Так я це бачив і так мені захотілось зробити відео.
В одному місці Боб матюкнувся, розповідаючи як його журналісти з БіБіСі змушували залазити в патрульну бронемашину. Як вихована людина слівце я замінив дзижчанням.
А ще на відео німець, швейцарець і ще один українець – Саша Кеворков. Він за кермом, я з камерою. Зверніть також увагу на косарів в російському таборі. Це так схоже на наше військове буття!

«Взагалі, Боб був романтиком і все своє життя мріяв про справжні випробування. Тому його англійськими фразами завжди можна було спокійно озвучувати третьосортний американський бойовик. Боб хотів, щоб усе було „круто” і страждав, коли його очікування не справджувалися.

Якось ми поїхали разом у патруль до Кодорської ущелини, що мала погану славу серед військових спостерігачів. У 2001 році над ущелиною збили оонівський гелікоптер. Всі загинули.

Там також періодично захоплювали в заручники. Одного датчанина і німця разом з перекладачем протримали далеко в горах тиждень, вимагаючи мільйон доларів викупу. Визволити бранців вдалось тільки через напружені переговори на всіх рівнях.

Кодорська ущелина була недобрим місцем у горах. Всі говорили, що новий грузинсько-абхазький конфлікт може розгорітися саме звідти.»

Глава «Радіочек».

Оце ж бо МУВІ патріотік для наших каналів!

2008-12-25T09:38:31Z

Таганрог. Наноносец "Юрий Лужков" получил приказ из Кремля идти к берегам Абхазии. Капитан наноносца (Гоша Куценко) уверенно ведёт корабль через бушующее Азовское море. В керченском проливе на наноносец нападают земснаряды "Верховина" и "Схрон". Капитан сходу давит агрессоров. Российский корабль, не получив ни единой царапины, прорывается в Чёрное море. За спиной, в проливе орут синежупанники:

Синежупанники: УЙ БЛЯ!!! ТРЫМАЙТЭ!!!

Капитан: Вот вам!!! (Бьёт беглым по проливу).

Капитан подводит наноносец к берегам братской Абхазии, вскрывает конверт и перекрестившись (МП) нажимает Красную Кнопку. Открываются люки корабля и из трюмов вылетают нано-витязи.

pdrs.dp.ua/art/art3.html

albiback @ 2008-12-22T06:43:00

2008-12-22T05:11:42Z

Росію трусить від протестів автомобілістів. Причина - Путін наказав підвищити мито на ввіз секонд хенд авт. На Далекому Сході, у Владивостоці, наприклад, до 90 відстоків легковиків - з Японії, з правим кермом. Деяка незручність з розташуванням водія повністю компенсується чудовим співвідношенням ціна-якість. Навіть десятилітнє авто у порівнянні з "Калінами" і "Тазами" виглядає як космічний корабель
Щоб коротше, багато людей ще тримаються на Далекому Сході саме через те, що мають японську техніку. Путін перевагу забрав. Люди бунтують. Бунутють у Владивостоці, Хабаровську, Южно-Сахалінську, на Камчатці,Совгавані. Ці протести Раша ТВ вперто ігнорує. Показав лише РЕН ТВ.

Мені симпатичні люди з Далекого Сходу. Тому що теж був там. Ці люди набагато відвертіші, щедріші , толерантніші, ніж, наприклад, мешканці Севастополя. Тому що там, на берегах Тихого океану, більше свободи і менше столичного інтриганства.

До речі, у Севастополі місцеві "імперіялісти" російські зустріли новину про протести злісним кряхтінням. Занадто все це контрастує з красивими історіями про щасливе життя-буття в Росії...

відео www.youtube.com/watch

http://www.youtube.com/watch?v=Cs8vTxlVQA0

ОБ"ЯВЛЄНІЄ

2008-11-08T08:15:09Z

Книженція "Албі Бек" тепер в Інтернеті. Чому я це зробив? Тому що наклад в тисячу примірників, як не дивно, потихеньку розійшовся. Останні 200 штук несподівано купили для бібліотек Добропілля на Донеччині.
Те, що залишається в магазинах, не будуть хапати як гарячі пиріжки. Кому треба - купить в певний час в певному місці.
В НАТО нас ще не скоро візьмуть, так що народ ще встигне почитати.
Я все ще свято вірю, що книжки мають купувати, тому що це визнання такої собі особливої праці - літературної.
А в Інтернеті своє життя. І як запевняв мене шановний laskavy , коли ми пили каву в столичному Будинку Офіцерів, ті, хто читає книги в електронному вигляді, на друковані версії вже реагують все менше і менше. І навпаки. Є люди , які просто не хочуть зраджувати традиційному гортанню паперових сторінок.
І ще. Мене надихнули Radiohead, які свій альбом In Rainbows одразу сміливо виклали в Павутину.
Але й це ще не все. Мені дуже хотілося б дати можливість почитати книгу своїм друзям у Росії,Франції, Канаді та Німеччині.

Ось тут можна читати в Інтернеті

От і весь коментар. Але він був би не повним, якби я не висловив подяку за допомогу laskavy. Сергію, добре, що ти все підправив, конвертував, розмістив. Я хоча трохи й "хай тек"людина, але багато речей досі не освоїв. Тому тобі Special Thanks!

Немного краски и пиара – и в нашем городке опять "ужасы украинизации"!

2008-10-29T08:41:53Z

Во вторник облили краской памятник Екатерине Второй. Краски были двух цветов – синего и желтого. Это было ночью, а утром российские каналы уже сообщали о вылазках украинских националистов и многолюдных митингах почитателей императрицы.
Памятник Екатерине был установлен по инициативе пророссийских организаций несколько месяцев тому назад. Протесты украинской и крымско-татарских общин Севастополя проигнорировали. Местные лидерки кто грудью, а кто и не жалея живота своего депутатского, встали на защиту монумента. Мероприятия по защите российской истории оказались весьма удачными во всех отношениях. О протестах защитников памятника рассказывали все телеканалы – и российские и украинские. А выгодное расположение скульптуры в центре города значительно упрощало работу, как журналистам, так и тем, кого они интервьюировали и снимали.
Потом к памятнику, как ни странно, начали привыкать. Некоторые местные граждане включили его в маршрут традиционной прогулки с российскими триколорами. Представители же украинских организаций просто стыдливо отводили глаза от изваяния, появление которого несколько месяцев тому еще раз подтвердило – в стране бардак.
В общем, памятник стоял, и никто его не трогал. Так оно продолжалось бы и дальше. Но тишина – враг политиков. И ночью памятник облили краской, любовно уложенные веночки к подножию разбросали.
Журналист прибыл на место происшествия, когда памятник уже заботливо отмывали. За работой двух чистильщиков, поднятых к объекту с помощью спецмашины, напряженно наблюдали несколько руководителей местных пророссийских организаций. Прохаживался там и перетянутый портупеей казак, оживленно убеждающий кого-то по мобильному, что место уже берут под охрану его подчиненные. Наблюдалось там также около двадцати небезразличных к судьбе монумента граждан. Некоторые были настроены довольно воинственно и подстегивали друг друга ругательствами. Некоторые просто морально поддерживали чистильщиков своим присутствием.
Памятник отмыли настолько тщательно, что последнее творение уже покойного скульптора Станислава Чижа, надо признать, стало даже лучше. А процесс проявления народной благодарности тем временем успели заснять все телеканалы, проявившие интерес к событию.
Вот, собственно говоря, и все.
«Украинская громада Севастополя» и крымский Меджлис сразу же решительно отмежевались от подобных методов борьбы с напоминаниями об имперских аппетитах России.
Хулиганский поступок, а на большее, происшедшее вряд ли тянет, учитывая опыт разбирательств с теми, кто утопил в бухте памятную доску в честь 90-летия подъема украинских флагов на кораблях ЧФ, все же посеял тревогу.
Почему же Екатерину испачкали комбинацией из синей и желтых красок? Вряд ли это сделали настоящие украинские патриоты. Ведь для такой грязной работы никогда не используют национальные цвета. Другое дело, если бы увековеченную в бронзе душительницу свобод и разрушительницу Запорожской Сечи испоганили красной краской. Тогда уж все было бы понятно – вот она, кровавая! Или черной, что неминуемо навеяло бы мысли о черных страницах в истории Украины. А сине-желтые цвета – это, уж точно, для российского телевидения. Там такое сразу берут. Вскормленная антиукраинскими репортажами аудитория росканалов и в этот раз легко возбудилась на сине-желтые свидетельства вандализма.
Безусловно, больше всего выиграли от этого случая местные руководители пророссийских организаций. Они опять использовали информационный повод для пафосных заявлений о готовности севастопольцев противостоять украинизации, фашизации, НАТО и пр.
Так что если памятник все-таки облили краской те, кто считает себя украинскими патриотами, то большущее вам спасибо, дорогие земляки, за проявление большого ума! Теперь в этом городке опять есть о чем поговорить! Если же это сделали исподтишка сами защитнички русской идеи, то, опять же, видно, что свихнувшихся тут слишком много. И они готовы на все, лишь бы их бесконечно показывали по программе «Время»!
Самое лучшее определение происшедшего – провокация. Пусть неуклюжая, пусть грубая, но провокация, способная одних, с большими амбициями, продвинуть в вечной предвыборной гонке к заветным депутатским креслам. Других, которые попроще, с большей силой заставить бояться «украинизации» и кричать «Россия встает с колен!». Третьих – заставить возмущенно осуждать цинизм и коварство прокремлевских сил.

ЩО ЗМІНИЛОСЬ ЗА 9 РОКІВ? (російський Чорноморський флот)

2008-09-22T23:22:00Z

   Для тих хто любить покопатися в старих архівах, любить досліджувати і розуміє англійську.
   Пропоную запис передачі на Бі БіСі. Виходила вона в ефір у 1999 році.
   Це про Севастополь і про все ті ж проблеми.
   Автор Нік Хеслем. Особистіть неординарна. Облазив весь світ від Нової Зеландії до Америки.
   Він справжній подорожуючий автор - телевізійник, радійник, фотограф, журналіст друкованих ЗМІ.

Але про саму передачу. Коротко про долю деяких героїв і про деякі зміни у місті.
Комуніст Пархоменко все комуніст і все ще у міськраді.
  Керівник ансамблю пісню і танцю ВМС України Горшков все там і все керує.
  Славетний катерник часів війни Герой Радянського Союзу віце-адмірал Пилипенко помер.
Дуже гарний був дядько. Це ж треба, у Севастополі не побоявся подати приклад примирення
з ветеранами УПА! І взагалі в такому віці - 80, так переосмислити речі "Україна, Батьківщина,"
Екскурсії на прогулянкових катерах в головній бухті все ще популярні. Туристам як і тоді
показують два флоти.
Балаклава остаточно демілітаризувалась. Тут з"явилось багато готелів і виросли ціни на нерухомість.
  "Ві лав Раша" все ще залишилось у місті.
Я не вірю, що ці 9 років промайнули так швидко

Слухати тут, вибирати Black Sea Fleet

стыд, который обьединяет

2008-09-09T05:24:58Z

   Кто такие севастопольцы?
   Когда почетно, а когда стыдно быть севастопольцем?
   В этом случае - стыдно.
   Это комсомольско-путинская группка "исконных севастопольцев".
    Красные флаги, триколоры, тельняшки, самовары, комбинация с средним пальцем в сторону Украины и    Запада.
    Они сами от себя просто в восторге.
    Они считают, что воюют не только с США.
    Они кричат, что воюют с моей страной - Украиной.

     Они радуются как дети, когда ОРТ или НТВ показывает их митинги и сообщают
     о протестах "тысяч севастопольцев"
     Они придумали друг другу клички, чтобы обзывать украинцев, грузин, эстонцев,поляков
     и всех, кто не разделяет их радость по поводу "возрождающейся империи"
     Все, что они делают, носит печать великого предательства по отношению к моей стране

     Но , к счастью, в этом городе есть другие люди
     Пусть наши взгляды не всегда совпадают
     Пусть они меньше думают об Украине и не знают украинского языка
    Но нам всегда будет стыдно за тех крикливых, размахивающих триколорами и одновременно   матерящихся на своих форумах, севастопольцев

Потому что их не так много.
   Но они хотят себя видеть везде

   Стыд , оказывается, тоже обьединяет

Поляки підтримують Грузію

2008-09-05T15:17:59Z

У Кракові бачив акцію на підтримку Грузії. Люди підходили, кидали гроші. За це отримували значки "Солідарні з Грузією".

In Poland

2008-08-31T08:04:09Z

   Zaraz u Polschi. Krakiw.Seminar.
   Leytmotiv polskogo politichnogo zhittya - Gruzia.
   Gruzia, yak neobhidnist pereosmisluvati i zahichatis.
   I she na telekanalah dershavnih bagato pro ukrayinciv.
Vchora, napriklad demonstruvali nazhivo prikordonniy koncert polukr.
Syogodni velika programma pro ukrayinsku gromadu v Polschi.

СВЯТО

2008-08-24T20:41:43Z

В Севастополі теж святкували. Були вінки, промови, увечері на площі Нахімова молоді хлопці роздавали українську символіку. Співали Білик,ВіаГРА, Сердючка. Олег Яценко і його Студентське братства знову
нагло пікетували штаб ЧФ. Потім Яценко залюбки роздавав інтерв"ю.
Місцеві русофіли роз"їжджали на автах з триколорами. У них це справжній пунктик - скрізь втикати свій прапор. А найбільше мене приколо авто марки "мерс", але все россимволах, як зек в наколках.
Найголовніша наколка - Володька.
Цим все сказано.

So sorry...

2008-08-21T22:08:23Z

Я виправив ситуацію. Доренко "імперіяліста" з його спічем про Грузію дивитись тут

http://schtv.ru/full/l/3666/

Мій кліпик про Грузію з піснею Глена Х"юза "Фрідом" тут

http://www.viddler.com/explore/albiback/videos/12/

Дякую всім друзям за пильність!
Тільки що повернувся з Сімферополя. Там мав відбутися прямий ефір - як завжди За НАТО чи ПРОТИ НАТО.
"Комі" блокували входи до Державної ТРК КРИМ, вмикнули патріотичного пісняка і почали фільтрувати
прибуваючих учасників. Паралельно групка депиків-комі фактично захопила студію.
Якась баулєнція неосяжних розмірів спробувала вирвати моє посвідчення.
Ненароком вийшло, що відштовхнув її доволі відчутно.
Прямий ефір не відбувся.
Патаму чта кримчанє против НАТА!
Були, правда, інтерв"ю в кулуарах.

Пєнси -Рашоїди вже геть з"їхали з глузду.
Міліція, як завжди, пасивно спотерігає.

Слухайте, вони всі остаточно того, "поїхали"!

2008-08-21T03:37:41Z

Сергій Доренко, який деколи полюбляє говорити про своє українське походження, захлинаючись від
радості про війну з Грузією

ТАНЦЮЙ, ГРУЗІЯ!

2008-08-20T16:53:30Z

    Цей кліп не про війну. А про танці на порозі війни.
Знімав знову ж таки в Місії ООН, коли був військовим спостерігачем. 2003 - 2004 рік.
Була задумка зробити жартівливе відео. Тому там звучить Глен Х’юз і пісня «Фрідом».
    В нашому компаунді в розтрощеному війною Галі відбувся концерт.
Виступали юні самодіяльні артисти. Танці, звичайно, грузинські. Хоча , якщо дивитися по карті, Галі – Абхазія. Але це просто той, інший бік ріки грузинської ріки Інгурі. Там, за російськими блок-постами.
    Монтаж кліпика досить простий. Це були перші експерименти. Однак зараз, коли в країну вторглись російські війська, відео можна сприймати по-особливому.
     Ось Грузія. Вона запальна. Вона демонструє темперамент. Ось глядачі. Вони з різних країн. Є там цивільний оонівський персонал, є військові спостерігачі. Це ніби світове співтовариство в мініатюрі. Всі спостерігають. Хтось не приховує захвату. Хтось стримує емоції.
    Але ніхто не виходить на сценічний майданчик. Тому що це – грузинський танець.
Грузинський танець на тлі прапорів світу.
    Їхній танець - це свобода.

РОСІЙСЬКІ ГРОМАДЯНИ?

2008-08-10T07:24:01Z

    Ситуація з роздачею паспортів на території "материка російської культури" ще декілька днів тому могла нагадувати проведення рекламної акції біля входу до супермареркетів. Мовляв, сьогодні у нас знижки, будьте нашим клієнтом, у нас "жизнь стала лучше и веселей" і т.п. В Криму паспорти масово намагались роздавати в епоху горезвісного президента Мєшкова в 90-ті роки.
          В риториці російських політиків акційні паспорти раптом перетворились на "екскюз" до вторгнення.
   Насправді ж з громадянами на випадок конфлікту повинні вчинити так: евакуювати на свою територію і чекати поки конфлікт вщухне. Так було ,наприклад, в Лівані. У 2006 році один з американських кораблів пішов до Лівану за своїми громадянами потому, як під Феодосією не склалось з навчаннями "Сі Бриз"
       Росії її "громадяни" потрібні на території Грузії. Для Росії "громадяни" з акційними паспортами - спосіб агресивного поглинання конкурента. Мовляв, ось вони - акціонери і їхнє бажання. А ось тепер такий наш контрольний пакет.
    Росія діє брутально і грубо. Покоління "братків", які прийшли до влади і зрослись з державою, вирішило, що "бабло", "енергоресурси", нахабність можуть зробити все. Наскільки Європа зможе терпіти це?
       Біда також в тому, що в Україні представники істеблішменту теж зациклились на "баблі". Тому той конфлікт на Кавказі для нас дуже небезпечний.

   Про роздачу паспортів і приводи, які після цього виникають чи не виникають, добре описано в інтерв"ю
політолога з Азербайджану. Там на сайті теж багато інформації про Грузію.

Day.Az » Новости Грузии » Вугар Сеидов: «Уход России из Абхазии и Южной Осетии исторически неизбежен»